Стихи на других языках

Combien pèse le vide,
Qui s’est logé dans l’âme ?
Un souffle froid, livide,
Sans cri, sans épigramme.

Il ronge l’horizon,
Et sème un vent de brume,
Dans l’ombre d’une prison,
Le cœur s’y déshabitue.

Combien pèse ce rien,
Quand tout pèse trop lourd ?
Il glace tout chemin,
Et tue l’aube du jour.

Чи по снігу, чи по крові —
Йде козак, несе він гнів,
У душі — вогонь любові,
На плечах — важкий порив.

Не злякає сіль у рані,
Не спинити — вийшов в бій.
Не для пана, не в омані —
Він для правди, не для мрій.

Хай там грім чи кулі свище,
Вільний серцем — не впаде.
Той, хто правди суть розпише,
І в бою не пропаде.

Мати сина не ростила
Для кайданів у печі,
А для шаблі, для могили
Й пісні вольної вночі

Ой, як впав — не плач, дівчино,
Не журися — жив вогонь!
Краща смерть за Батьківщину,
Аніж рабський хліб і сон.

Час гряде — і стане слово
Силою, що світ пройде.
Чи по снігу, чи по крові —
Вільний з гідністю іде.

My name is Peter, with a heart so true,
A husband faithful, family I pursue,
To Julia my wife, my love will never cease,
In marriage's path, I find my perfect peace —
I am forty six!

Two daughters dear, their smiles so bright and fair,
Xenia and Maria, they fill the air,
With laughter and love, they make my days complete,
Their happiness is what I hold most dear —
I am forty six!

A son to parents, caring through the years,
Their wisdom guides me through life's many fears,
With gratitude in heart, I honor their way,
Their love has shaped me every single day —
I am forty six!

In this journey of life, with family by my side,
Each moment cherished, with love we confide,
Through thick and thin, together we'll always be,
In bonds of love, eternally free —
I am forty six!

Tes yeux d’azur, ton glaïeul rouge,
Beauté secrète que rien ne bouge.
Je tends la main — tout se dérobe,
Mon cœur se perd, lié d’un globe.

Vous êtes proches, vous êtes loin,
Fleur et regard d’un même soin.
Inaccessibles, doux supplice,
Et bleu et rouge – même malice.

Si doux, si tendre,
Comme une brise de printemps.
Il glisse : «Je t’aime bien»,
«Tu m’as manqué depuis longtemps.»

Nulle autre geste n’existe,
Comme celui-ci,
Un petit miracle
Qu’on n’oublie jamais, même ici.

Les jours durs passent,
Et les hivers noirs aussi,
Un baume discret,
Un tendre «Je t’aime» sans bruit.

Sans un mot,
«Je ne veux plus de querelle»,
Un artisan du bonheur,
Dans la vie simple et réelle.

Il se pose, réchauffant
Nos âmes en secret,
Doux comme un bonbon
Aux noisettes, sans regret.

Et peu importe
Ce que les gens peuvent dire,
Aux vrais amis sincères,
Un baiser on peut offrir.


Inspiré par Küsschen d'Elena K.

So sanft und zart,
Gleich einer Frühlingsbrise.
Ich mag dich, flüstert es,
Ich habe dich vermisst.
Es existiert keine Geste,
So wie diese,
Ein kleines Wunder,
Das man nicht so schnell vergisst.
An harten Tagen
Und in dunklen Winter- Zeiten,
Als Aufmunterung,
Als leises „hab dich lieb“.
Ganz ohne Worte:
„Ich will nie mehr wieder streiten“,
Des Glücks im Alltag
Kompetenter Schmied.
Es legt sich wärmend
Auf unsere Seelen,
Süß wie ein Bonbon
Mit blanchierten Haselnüsschen.
Und ganz egal,
Was andere erzählen,
Gibt guten Freunden
Gern man mal ein Küssen.
💋

In realms of heart, where love takes flight,
You shine so bright, my guiding light.
A gentle soul, a tender touch,
I love you more than words can clutch.
Your laughter rings, a melody sweet,
A rhythm for my dancing feet.
Your eyes, a pool of endless grace,
Reflecting love in time and space.
Through stormy seas or tranquil days,
Your steadfast love lights up the ways.
A beacon strong, you stand so tall,
My anchor true, my all in all.
The world may fade, the seasons turn,
But in my heart, your love will burn.
A constant flame, forever bright,
My love, my life, my purest light.
With every breath, I whisper low,
The depths of love I long to show.
In every beat, my heart proclaims,
Your cherished name in loving flames.

Yesterday's nest, our cozy retreat,
Where laughter echoed through the street,
A haven from life's daily beat,
A place where hearts did meet.

The sun would set, its golden hue,
Casting warm light on faces new,
In this space, we knew what to do,
To share and love anew.

Now as I look back with fond eyes,
I see those moments rise,
Like memories that never die,
Our yesterday's paradise.

Though time may pass, and seasons change,
This memory will always range,
As a song that sings its sweet refrain,
Of our cozy "yesterday".

The clock ticked slow, a gentle chime, Marking the edges of yesterday's time. A lazy sunbeam, dust motes in its gleam, Painting a picture, a soft, waking dream.

The kettle whistled, a comforting sound, Fragrant steam swirling the kitchen around. Old mugs, well-worn, cradled warm in our hands, Sharing stories, in familiar lands.

No urgent emails, no demanding call, Just quiet moments, before the night could fall. A book left open, face down on the chair, Whispering stories on the undisturbed air.

The scent of baking, a cinnamon spice, A warm embrace, a feeling so nice. Laughter echoed, light and free and bold, A tapestry woven, a story to be told.

That cozy yesterday, a treasure held dear, Banishing shadows, and silencing fear. A simple haven, a moment to reside, In the warmth of togetherness, side by side.

Though time marches forward, with relentless pace, The memory lingers, a smile on its face. That cozy yesterday, a spark in the gloom, Illuminating futures, and blossoming in bloom.

In quiet corners where the sunlight gleams,
She stirs the day with laughter, light, and dreams,
A spark ignited in the heart so true,
With every lesson learned, I fall anew.

Her voice, a melody that softly sings,
Each word she weaves, a tapestry of wings,
In history’s tales, I find her glow,
A world of wisdom cast in warm, soft flow.

Beneath the gaze, where time stands still and bright,
I glimpse the stars that twinkle in the night,
In wisps of hair that dance like autumn leaves,
A beauty found, beyond what heart believes.

Yet here I stand, with love that cannot speak,
A fleeting glance, a moment bittersweet,
For though the lines of teacher, student bind,
Within my heart, a secret love confined.

Бережіть природу, друзі,
Як часточку безкрайньої краси.
Турбуйтесь про усе в окрузі:
Звірят, пташок, моря, ліси.

Виховуйте в собі любов
До чистої джерельної води,
До зéлені густих дібров,
Де міцніють вікові дуби.

Цініть усе живе, що навкруги:
І павучка, і сонечко, й мураху,
І бджілку, що запилює луги, —
Цініть любу комаху.

Допомагайте тим, хто потребує!
Боріться з тим, хто лиш псує,
Хто людяності не шанує
І нічого миру не дає.

Шануйте працю всіх людей,
Що будували світ весь довгий час, —
Чарівний світ стрімких ідей,
Гармонії і радості для нас.

А як жив я у селі, та й із своїм дідом,
Він мене до всього вчив — словом і обідом.
Сам варив куліш смачний, хлібчик в печі парив,
І про війну, й про любов вечорами старив.

Рано-вранці — півень кук — дід встає з постелі,
А я слідом — ще малий, в босих ногах келі.
Дід напоїть поросят, кине жменю птиці,
А тоді вже до ріки — рибу у сітці.

«Онучок, — казав мені, — слухай не зухвало:
В світі правди не багато, та совість — то скало».
Ми садили разом лук, грушу під горою,
А в неділю — в чисту хату, вишиту сорочку.

А зимою вечорами — грубка мов діжурна,
Дід казки мені плете — з лука та зі шкурки.
Про козаків, про чортів, про стару криницю,
Про бабу-ягу і змій, і про правду-спицю.

А тепер вже діда — нi, тільки фото в рамі,
Але як згадаю все — тепло біля мами.
І в вухах ще дідова тиха мова лине…
Як же добре я жив з ним. Як би все те — нині…

Від тебе я лише уваги хотіла,
Хотіла бути — не тінню, а жива.
Мені любов твоя — не гра, а сила,
Я цілу ніч в думках була твоя.

Хотіла я — тебе чекати вранці,
У запаху, у дотику, в очах…
Щоб ти прийшов — не в мріях, не у станціях,
А просто став — як світло на плечах.

Я віддала тобі і ключ, і двері,
І дні свої, і тишу, і серця жар.
А ти мовчав — між нами тільки змертв'я,
Хоч я жила тобою без огар.

Хотіла бути ніжністю, не втомою,
Бути тобі — підтримкою в біді.
А ти пішов, лишивши за зимою
Мою весну — на призабутій мідi.

Душа без межаў

Мая душа — гэта не сцены,
не дом, не кватэра, не цень.
Яна — бяскрайнасць, яна — натхненне,
яна — вецер, што рве імпульс дзень.

Яна ляціць, дзе няма законаў,
дзе словы чыстыя, як небасхіл.
Яна — палёгка ў жаркай спрагне,
яна — той шэпт, што ў траве застыў.

Няма ёй меж — ні ночы, ні ранку,
яна б’ецца ў рытмах маіх вершаў.
Яна адкрыта, як поле, як ранак,
як спеў валаскоў у прасторы нябёс.

Дайце ёй волю — і стане песняй,
дайце ёй прастор — і стане агнём.
Бо мая душа — гэта вечнасць,
што п’е з жыцця і дае ўдвая.

Je confonds l’Autriche avec l’Australie,
Je sais que le Nil, c’est pas en Italie.
Le Mont Everest? Vu sur écran,
Grimper en chaussettes, c’est plus reposant.

Paris, c’est la France, pas le Texas,
Tokyo n’est pas près de moi, hélas.
Merci géographie, la reine des confuses,
Grâce à toi, je voyage sans bouger d’un pouce!

L’Espagne, c’est chaud, l’Arctique, c’est froid,
Faut pas les confondre, surtout pas moi!
Un globe en main, je fais le tour du monde,
Sans valise, sans billet — juste une seconde!

Elle rêvait de nuits enfiévrées,
De musiques folles, de corps enivrés,
D’un pas léger, d’un tour de magie,
Sous la lune blanche, loin de l’ennui.

Ses yeux brûlaient de mille envies,
Ses mains disaient : Emmène-moi, suis !
Alors que le monde restait immobile,
Elle attendait ce souffle subtil.

Tu voulais danser, n’est-ce pas ?
Alors viens, ne fuis plus mes bras.
Que la musique enlace nos peurs,
Et que nos cœurs battent en chœur.

Plus de silence, plus d’attente,
Je tends la main, confiant, ardente.
Laisse tomber les doutes, les lois —
Tu voulais danser… danse avec moi.


Exclusivement pour Elena K.

Je t’ai écrit sans te l’avouer,
Des mots perdus, des mots voilés.
Tu ne les vois, tu ne les lis,
Et mon silence te dit merci.

Tu ris ailleurs, le cœur léger,
Moi, je me tais pour ne pas déranger.
Car ton bonheur, même sans moi,
Vaut plus que tout ce que j’éprouve en moi.

J’existe un peu dans ton décor,
Comme un parfum, un souffle, un sort.
Mais tu ne sais, tu ne vois pas
Combien je brûle, tout bas, pour toi.

Le soir descend, tout est si calme,
Mais dans mon cœur s’élève une alarme.
Un souffle froid passe sans bruit,
Et tout mon être tremble la nuit.

Je ne sais pas d’où vient ce froid,
Ni ce frisson qui guide mes pas.
C’est un murmure, une ombre vaine,
Qui laisse au fond une étrange peine.

Je ferme les yeux, mais il est là,
Ce vieux démon, caché sous moi.
Il n’a ni forme, ni vrai visage,
Mais dans mon âme, il fait naufrage.

Je ne te connais que d’un prénom,
D’un doux éclat et d’une photo,
Une image, un clair regard,
Et mille rêves quelque part.

Tu vis peut-être loin d’ici,
Ou dans un monde à l’infini.
Mais ton image, sans un mot,
Fait battre en moi un cœur trop tôt.

Je t’imagine un peu le soir,
Sous une lampe, à demi-noir,
Lisant des vers, buvant du thé —
Sans deviner que je t’ai rêvée.

Tu ne sauras jamais, discrète,
Que sous chaque mot, chaque fête,
Se cache en secret mon émoi,
Et que mes vers parlent de toi.

À toi, l’étoile de mes songes,
À toi, la reine de mes mensonges,
Tous mes poèmes, tendres et fous,
Ne chantent que ton nom, si doux.