Стихи на других языках

So sanft und zart,
Gleich einer Frühlingsbrise.
Ich mag dich, flüstert es,
Ich habe dich vermisst.
Es existiert keine Geste,
So wie diese,
Ein kleines Wunder,
Das man nicht so schnell vergisst.
An harten Tagen
Und in dunklen Winter- Zeiten,
Als Aufmunterung,
Als leises „hab dich lieb“.
Ganz ohne Worte:
„Ich will nie mehr wieder streiten“,
Des Glücks im Alltag
Kompetenter Schmied.
Es legt sich wärmend
Auf unsere Seelen,
Süß wie ein Bonbon
Mit blanchierten Haselnüsschen.
Und ganz egal,
Was andere erzählen,
Gibt guten Freunden
Gern man mal ein Küssen.
💋

In realms of heart, where love takes flight,
You shine so bright, my guiding light.
A gentle soul, a tender touch,
I love you more than words can clutch.
Your laughter rings, a melody sweet,
A rhythm for my dancing feet.
Your eyes, a pool of endless grace,
Reflecting love in time and space.
Through stormy seas or tranquil days,
Your steadfast love lights up the ways.
A beacon strong, you stand so tall,
My anchor true, my all in all.
The world may fade, the seasons turn,
But in my heart, your love will burn.
A constant flame, forever bright,
My love, my life, my purest light.
With every breath, I whisper low,
The depths of love I long to show.
In every beat, my heart proclaims,
Your cherished name in loving flames.

Yesterday's nest, our cozy retreat,
Where laughter echoed through the street,
A haven from life's daily beat,
A place where hearts did meet.

The sun would set, its golden hue,
Casting warm light on faces new,
In this space, we knew what to do,
To share and love anew.

Now as I look back with fond eyes,
I see those moments rise,
Like memories that never die,
Our yesterday's paradise.

Though time may pass, and seasons change,
This memory will always range,
As a song that sings its sweet refrain,
Of our cozy "yesterday".

The clock ticked slow, a gentle chime, Marking the edges of yesterday's time. A lazy sunbeam, dust motes in its gleam, Painting a picture, a soft, waking dream.

The kettle whistled, a comforting sound, Fragrant steam swirling the kitchen around. Old mugs, well-worn, cradled warm in our hands, Sharing stories, in familiar lands.

No urgent emails, no demanding call, Just quiet moments, before the night could fall. A book left open, face down on the chair, Whispering stories on the undisturbed air.

The scent of baking, a cinnamon spice, A warm embrace, a feeling so nice. Laughter echoed, light and free and bold, A tapestry woven, a story to be told.

That cozy yesterday, a treasure held dear, Banishing shadows, and silencing fear. A simple haven, a moment to reside, In the warmth of togetherness, side by side.

Though time marches forward, with relentless pace, The memory lingers, a smile on its face. That cozy yesterday, a spark in the gloom, Illuminating futures, and blossoming in bloom.

In quiet corners where the sunlight gleams,
She stirs the day with laughter, light, and dreams,
A spark ignited in the heart so true,
With every lesson learned, I fall anew.

Her voice, a melody that softly sings,
Each word she weaves, a tapestry of wings,
In history’s tales, I find her glow,
A world of wisdom cast in warm, soft flow.

Beneath the gaze, where time stands still and bright,
I glimpse the stars that twinkle in the night,
In wisps of hair that dance like autumn leaves,
A beauty found, beyond what heart believes.

Yet here I stand, with love that cannot speak,
A fleeting glance, a moment bittersweet,
For though the lines of teacher, student bind,
Within my heart, a secret love confined.

Бережіть природу, друзі,
Як часточку безкрайньої краси.
Турбуйтесь про усе в окрузі:
Звірят, пташок, моря, ліси.

Виховуйте в собі любов
До чистої джерельної води,
До зéлені густих дібров,
Де міцніють вікові дуби.

Цініть усе живе, що навкруги:
І павучка, і сонечко, й мураху,
І бджілку, що запилює луги, —
Цініть любу комаху.

Допомагайте тим, хто потребує!
Боріться з тим, хто лиш псує,
Хто людяності не шанує
І нічого миру не дає.

Шануйте працю всіх людей,
Що будували світ весь довгий час, —
Чарівний світ стрімких ідей,
Гармонії і радості для нас.

А як жив я у селі, та й із своїм дідом,
Він мене до всього вчив — словом і обідом.
Сам варив куліш смачний, хлібчик в печі парив,
І про війну, й про любов вечорами старив.

Рано-вранці — півень кук — дід встає з постелі,
А я слідом — ще малий, в босих ногах келі.
Дід напоїть поросят, кине жменю птиці,
А тоді вже до ріки — рибу у сітці.

«Онучок, — казав мені, — слухай не зухвало:
В світі правди не багато, та совість — то скало».
Ми садили разом лук, грушу під горою,
А в неділю — в чисту хату, вишиту сорочку.

А зимою вечорами — грубка мов діжурна,
Дід казки мені плете — з лука та зі шкурки.
Про козаків, про чортів, про стару криницю,
Про бабу-ягу і змій, і про правду-спицю.

А тепер вже діда — нi, тільки фото в рамі,
Але як згадаю все — тепло біля мами.
І в вухах ще дідова тиха мова лине…
Як же добре я жив з ним. Як би все те — нині…

Від тебе я лише уваги хотіла,
Хотіла бути — не тінню, а жива.
Мені любов твоя — не гра, а сила,
Я цілу ніч в думках була твоя.

Хотіла я — тебе чекати вранці,
У запаху, у дотику, в очах…
Щоб ти прийшов — не в мріях, не у станціях,
А просто став — як світло на плечах.

Я віддала тобі і ключ, і двері,
І дні свої, і тишу, і серця жар.
А ти мовчав — між нами тільки змертв'я,
Хоч я жила тобою без огар.

Хотіла бути ніжністю, не втомою,
Бути тобі — підтримкою в біді.
А ти пішов, лишивши за зимою
Мою весну — на призабутій мідi.

Dad, your soul is dark,
You are like a shark.
For me, you're antihero,
Your words mean nothing, zero!

Mom, your beauty is cold,
You are not looking old.
You are busy, in your life,
Commander, even in free time!

Душа без межаў

Мая душа — гэта не сцены,
не дом, не кватэра, не цень.
Яна — бяскрайнасць, яна — натхненне,
яна — вецер, што рве імпульс дзень.

Яна ляціць, дзе няма законаў,
дзе словы чыстыя, як небасхіл.
Яна — палёгка ў жаркай спрагне,
яна — той шэпт, што ў траве застыў.

Няма ёй меж — ні ночы, ні ранку,
яна б’ецца ў рытмах маіх вершаў.
Яна адкрыта, як поле, як ранак,
як спеў валаскоў у прасторы нябёс.

Дайце ёй волю — і стане песняй,
дайце ёй прастор — і стане агнём.
Бо мая душа — гэта вечнасць,
што п’е з жыцця і дае ўдвая.

Je confonds l’Autriche avec l’Australie,
Je sais que le Nil, c’est pas en Italie.
Le Mont Everest? Vu sur écran,
Grimper en chaussettes, c’est plus reposant.

Paris, c’est la France, pas le Texas,
Tokyo n’est pas près de moi, hélas.
Merci géographie, la reine des confuses,
Grâce à toi, je voyage sans bouger d’un pouce!

L’Espagne, c’est chaud, l’Arctique, c’est froid,
Faut pas les confondre, surtout pas moi!
Un globe en main, je fais le tour du monde,
Sans valise, sans billet — juste une seconde!

Elle rêvait de nuits enfiévrées,
De musiques folles, de corps enivrés,
D’un pas léger, d’un tour de magie,
Sous la lune blanche, loin de l’ennui.

Ses yeux brûlaient de mille envies,
Ses mains disaient : Emmène-moi, suis !
Alors que le monde restait immobile,
Elle attendait ce souffle subtil.

Tu voulais danser, n’est-ce pas ?
Alors viens, ne fuis plus mes bras.
Que la musique enlace nos peurs,
Et que nos cœurs battent en chœur.

Plus de silence, plus d’attente,
Je tends la main, confiant, ardente.
Laisse tomber les doutes, les lois —
Tu voulais danser… danse avec moi.


Exclusivement pour Elena K.

Je t’ai écrit sans te l’avouer,
Des mots perdus, des mots voilés.
Tu ne les vois, tu ne les lis,
Et mon silence te dit merci.

Tu ris ailleurs, le cœur léger,
Moi, je me tais pour ne pas déranger.
Car ton bonheur, même sans moi,
Vaut plus que tout ce que j’éprouve en moi.

J’existe un peu dans ton décor,
Comme un parfum, un souffle, un sort.
Mais tu ne sais, tu ne vois pas
Combien je brûle, tout bas, pour toi.

Le soir descend, tout est si calme,
Mais dans mon cœur s’élève une alarme.
Un souffle froid passe sans bruit,
Et tout mon être tremble la nuit.

Je ne sais pas d’où vient ce froid,
Ni ce frisson qui guide mes pas.
C’est un murmure, une ombre vaine,
Qui laisse au fond une étrange peine.

Je ferme les yeux, mais il est là,
Ce vieux démon, caché sous moi.
Il n’a ni forme, ni vrai visage,
Mais dans mon âme, il fait naufrage.

Je ne te connais que d’un prénom,
D’un doux éclat et d’une photo,
Une image, un clair regard,
Et mille rêves quelque part.

Tu vis peut-être loin d’ici,
Ou dans un monde à l’infini.
Mais ton image, sans un mot,
Fait battre en moi un cœur trop tôt.

Je t’imagine un peu le soir,
Sous une lampe, à demi-noir,
Lisant des vers, buvant du thé —
Sans deviner que je t’ai rêvée.

Tu ne sauras jamais, discrète,
Que sous chaque mot, chaque fête,
Se cache en secret mon émoi,
Et que mes vers parlent de toi.

À toi, l’étoile de mes songes,
À toi, la reine de mes mensonges,
Tous mes poèmes, tendres et fous,
Ne chantent que ton nom, si doux.

Le temps nous vole, cruel, rapide,
Un mur se dresse entre nos rides,
Mes mains sans toi cherchent l’écho,
D’un mot perdu, d’un dernier mot.

La nuit s’étire en longues plaintes,
Ton nom suspend mes heures saintes,
Séparés, mais liés pourtant,
Par un silence déchirant.

Je tends la main, tu fuis légère,
Mon cœur se brise en doux éclairs,
Ton regard glisse, indifférent,
Sur mon amour, si transparent.

Je crie tout bas, je rêve encore,
D'un seul éclat, d'un simple accord,
Mais ton sourire part au vent,
Comme un mirage éblouissant.

Je n’ai pas le droit de t’aimer. Je tombe,
Chaque nuit, dans ta voix qui m’ignore.
Je m’invente des rêves qui plombent,
Des silences plus lourds que la mort.

Je n’ai pas le droit — et pourtant je crie
Ton prénom dans mes nuits sans défense.
Je t’appartiens dans mes non-dits,
Comme un esclave, seul, en silence.

Tu ne vois rien. Tu vis sans faille.
Moi, je me meurs à chaque «peut-être».
Aimer sans droit, c’est une bataille
Où l’on s’égorge pour disparaître.