Моя зіронька світить у небі,
Сріблом пливуть промінці,
Зорі чарівні та ясні,
Радують душі людські.

Місяць грайливий та ясний,
Водить танок в небесах.
А на землі гинуть люди,
Війна у людей на очах.

Там де колишуться трави,
Чути там спів солов′я.
Чути, як грає там скрипка,
Це ж Україна моя!

Грає там скрипка і плаче,
Жалю вона всім завдає.
Мати за сином так плаче,
Як на війну віддає.

Люди, шануйте природу,
Люди, цінуйте життя.
Ми в цьому світі є гості,
Всі підемо в небуття.

Праведно треба всім жити,
Важко пройти в житті шлях.
Шлях цей тернистий, колючий,
Б′є він й січе по очах.

Отче, мій, Боже Небесний,
Зорі хай сяють нам всім.
Щоб жодна зірка не впала,
Спаси, Боже, душі усім.
Галина Поліщук (Ярмульська)

Тёплым вечером прекрасным,
Ветер тихо проплывал.
Куст калины над рекою,
Нежно, нежно обнимал.

Сколько лет тебе, калина,
Кто тебя здесь посадил?
Неужели тебя милый
Бросил здесь и разлюбил?

А калина отвечает:
"Ветку мне оторвало,
От любви к любви прекрасной,
Меня ветром унесло."

Не ласкай меня ты ветер,
Не бросай напрасно слов.
В этот тихий летний вечер,
Я забуду про любовь.

Я калина, я прекрасна,
Поселилась у реки.
Не ищи любви напрасно,
Тихий ветер, уходи.

Жизнь моя была прекрасной
Здесь на этом берегу.
Ох, как сильно я любила,
Что забыть я не могу.

И узнал её тот ветер,
Ветки стал он целовать.
Ты прости меня, калина,
Буду я тобой дышать.

Плачет ветер над рекою,
Завывает, как дитя,
А калина цвет роняет,
Видно это не судьба.
Галина Полищук (Ярмульская)

Їхав козак в чистім полі
В далеку дорогу,
Знайти щастя та любові,
Щоб не будь в неволі.
По дорозі він зустрічає
Бідную дівчину,
Що сидячи при дорозі,
Годує дитину.
-Здоров була чорноброва,
Хочу запитати,
Чому ранком ти пішла
Із рідної хати?
-Я іду собі козаче
Тай з рідної хати,
Із малесеньким синочком
Доленьки шукати.
Мої рідні, мої близькі,
Нас вигнали з хати,
Не давали мені хліба
Сина годувати.
-Тож будь мені чорноброва,
За сестру й дружину,
А синочок твій маленький
Буде мені сином.
Сином буде козаченька,
Сином України,
Стане справжнім козаченьком,
Рідної країни.
1996год.
Галина Поліщук (Ярмульська)

Лебединая верность известна всем,
Знают люди про эту любовь.
Иногда ошибаются парни все,
И идут на свиданье с другой.

Если встретил ты девушку милую,
Береги своё счастье на век.
Если любишь, начни жизнь счастливую,
Не ходи, не смотри на других.

А я девушку встретил красивую,
Белый волос, в глазах синева.
Много видел красивых я девушек,
Но такой не встречал никогда.

Твои волосы белые вьются,
А в глазах васильки - синева.
Твои алые губы, как розы,
И улыбка всех сводит с ума.

Пусть не меркнет огонь в твоём сердце,
Пусть пылает любовь для меня.
Ты единственная на всём свете,
На всю жизнь для меня ты одна.

Если любишь любимую сильно,
Ты почаще цветы ей дари,
Чтоб любила и верила искренно,
Обнимай и целуй от души.
Галина Полищук (Ярмульская)

Оспівана козаками
Рідна Україна,
Омріяна ворогами,
Нездійсненна мрія.
Не зуміли подолати
Хозари закляті,
Не ставала на коліна-
Україна - мати.
Не ставала і не буде
Ворога благати,
Та з любов′ю українців,
Буде захищати.
Русь святу не подолати,
Ворогам заклятим.
Молодії козаченьки,
Будуть захищати.
Матір Божа захищає,
Рідну нашу землю,
Дай нам миру,пошли силу,
Бог благословляє.
Тож радіймо, розквітаймо,
Як квітка на сонці,
Тож шануймо нашу землю,
Ми ж благословенні.
Українці, сини й дочки,
Не цурайтесь неньки.
Не деріть її на шмаття,
Любіть щирим серцем.
2012рік
Галина Поліщук (Ярмульська)

Много в жизни дорог, выбрать нужно одну,
Много в жизни тревог, помолюсь ко Христу.
Помоги мне, Господь, крест тяжёлый нести,
Помоги мне, Господь, папу с мамой найти.

В детском доме я жил с пацанами дружил,
Сильно плакал, страдал, я родителей ждал.
С верой в Бога я жил, сильно маму любил,
Мне хотелось тепла и любви от отца.

Нет поддержки родных, нет ни брата, сестры,
С детства я сирота, боль в душе навсегда.
Мамы я не видал, отца также не знал,
У окна я стоял, маму я рисовал.

Детский дом не семья, плохо спит детвора,
Все мечтают они, маму с папой найти.
Только снятся в ночи, детям разные сны,
Невидали они, доброты и любви.

Но я вырос большой, не сломался душой,
С Богом в сердце живу, в Храм большой я зайду.
За родителей всех, я поставлю свечу,
Подойду к Алтарю, тихо я прошепчу:

"Ты прости всех, Господь, за грехи их, и зло,
Помоги им, Господь, веру вновь обрести.
Не сбивайтесь с пути, дети Богом даны,
Пусть не будет сирот никогда на Земле".
Галина Полищук (Ярмульская)

Із Закарпаття починається Європа,
Карпатські гори простягнулись вдалечінь.
В селі у Діловому протікає річка Тиса,
Що єднає Мукачево та Рогатин.

Усі на майдані кричали: В Європу!
Під прапором ЄС ви співали пісні.
Життя найдорожче, що є в цьому світі,
Чи вартий був прапор? За душі людські.

Не треба нам срібла, ми хочемо миру,
Не треба нам рабства, не треба війни!
Бо ми ж працьовиті, ми хочемо ладу,
Ми хочемо жити на рідній землі.

Не кидайте Землю, вона наша Мати,
На продаж її не пустіть з молотка.
Встануть з могил наші предки на захист,
Чужинцям потрібна родюча земля.

Ідуть в Україну чужі вурдалаки,
Господарі будуть на нашій Землі.
А діти й онуки всі житимуть в муках,
Працюючи важко до віку в ярмі.

Дай, Боже, нам сили, пошли всім терпіння,
Усім українцям пошли Благодать.
За Землю святую борімося, люди,
Нехай українцям піде все на лад.
Галина Поліщук (Ярмульська)

Поля просторі наче море,
Вітер колише маків цвіт.
Пшениця й жито росте в полі,
Пошли нам, Боже, на стіл хліб.

Зелені верби над рікою,
Криштальні чисті береги.
Дерева вмилися росою,
Кругом озера та ліси.

Куди не глянеш всюди гарно,
Летять птахи у зелен гай.
Там лине пісня у долині,
Про рідну землю, гарний край.
Приспів
Понад річкою верби колишуться,
Татар - зілля зелене росте.
І природа усім усміхається,
А душа вся радіє й цвіте.
Галина Поліщук (Ярмульська)

Дуже сильно зубожіла Україна - ненька,
Облатана йде по світу, стала геть старенька.
Протягує старі руки, милостині просить,
За кордон тікає молодь, люди всі голосять.

Сини - неньки запроданці, зрадили країну,
Обікрали до сорочки щей зрадили дочки.
Що ж ви діти наробили? Та де ж ваша совість?
Неньку вільну погубили, а смерть людей косить.

Ллється кров по всій країні, плачуть малі діти,
Гине молодь в Україні, як же далі жити?
Що за влада українська? Народ обкрадають,
Олігархи п′ють, гуляють, весілля справляють.

А убогі українці не мають роботи,
Ні копійки у карманах на нові чоботи.
Дуже вміло всі працюють у Верховні раді,
Зарплатню собі підняли, живуть в шоколаді.

Українці вимирають від життя важкого,
У будинках холод віє: нічого страшного.
Малі діти ще хворіють, нічим годувати,
По під тином піде мати, грошенят прохати.

За що гинуть українці, за що люд страждає?
Діти сироти ростуть, батьківства не знають.
Тож навіщо така влада, що не знає толку?
Все в міхи собі гребуть, люди на смітник ідуть.

Скільки будуть ще ганьбити Україну - неньку?
Скільки будуть розпинати державу, прокляті?
Підіймися, рідна ненько, не стій на колінах,
Обійми своїм крилом сиріт українців.
Галина Поліщук (Ярмульська)

У тебя сегодня День рождения,
Самый яркий праздник - юбилей.
Поздравляю, Юля, с днём варенья,
Крепкого здоровья на сто лет.

Пусть уйдут печали и невзгоды,
Пусть дорога будет светлою всегда.
Пусть всегда на сердце будет радость,
А в душе твоей цветёт весна.

Пусть не тонет жизненный корабль,
Не волнуется море житейское зря.
Пусть приумножится в доме достаток,
Сохрани домашний очаг навсегда.

Я желаю тебе море счастья,
Океан большой наполненный любви.
Будь всегда весёлой и прекрасной,
Только жизнь свою достойно проживи.
Галина Полищук (Ярмульская)

Мы ветераны все вместе воевали,
За Русь святую кровь мы проливали.
И жизнь мы отдавали до конца,
Чтоб внуки жили в мире на века.

Погибшим жертвам память и покой,
К небесным воинам ушли они домой.
Солдаты воевали за веру, за победу,
Фашистов гнали, предателей долой!

Мы благодарны нашим героям, мы помним о вас и грустим,
Когда возлагаем цветы на могилы, мы плачем и сильно скорбим.
Вечная память! Вечная Слава! Всем, кто погиб от фашистской руки,
Это же деды и прадеды наши, на головы одели терновые венцы.
Галина Полищук (Ярмульская)

Много песен спела для нас, Алла,
Для страны такой огромной и родной.
В каждом доме громко музыка звучала,
Голос твой прекрасный,пела ты с душой.

Талант поющий сердцем -дар от Бога,
Чтоб души согревать и радовать людей.
Как много сделала ты для народа,
Пой песни, Алла, пой же веселей.

Старинные часы, пускай не забывают люди,
Пускай поют о миллионе алых роз.
Одна такая ты на белом свете,
Прекрасная звезда, ты ярче других звёзд.

И пусть поёт нам песни Пугачёва,
Пускай сердца стучат, как в унисон.
О звёздном лете пела Примадонна,
Пусть лето звёздное останется с тобой.

О, Примадонна, с прекрасными глазами,
Пускай звезда твоя сияет много лет,
Пусть сцена будет устлана цветами,
Той женщине, которая поёт.
Галина Полищук (Ярмульская)

Місяць грається з зірками,
То за хмари він втече.
Нічка рясно сипле зорі,
Все прекрасне й неземне.

Всі малята спать лягають,
А матусі їм співають,
Колискових про звірят
Про зайчиків та більчат.

А маленькі кошенята,
Уляглися раньше спати.
Всі затихли пташечки,
Місяць ясний нам світи.
Приспів:
Нічка темна у вікно не підглядай,
Зорі ясні в синім небі розсипай.
Нехай світять і танцюють в Небесах,
Сни солодкі діти бачать уві снах.
Баю-бай, спи синочок, засинай.
Ти зайчика до серденька пригортай.

Для онука Тимофія.
Галина Поліщук (Ярмульська)

Многострадальная Мати, сердце Твоё всё в крови.
Горько и слёзно Ты плачешь, душу рвут Тебе на куски.
Церковь святую Христову, грабят и жгут палачи.
Храмы в людей отбирают, Христа прогоняют с Руси.

Как же без веры и Бога, будем мы жить на Земле?
Души в людей почернеют, злостные будут во тьме.
Многострадальная Матерь, просит Тебя Твой народ,
Защити нашу Церковь Христову, от раскольников всяких и бед.

Встаньте отцы все святые с дальних и ближних пещер,
Вы нас покройте молитвой, благословите и даруйте мир.
Пусть все безбожники станут на коленья прощенья просить,
В Царицы Небесной и Господа Бога, горько, и слёзно молить.

Как же вам люди не стыдно? Христа распинать на кресте.
Если беда постучится в ваш дом, к кому обращаетесь вы?
Конечно вы простите Бога, когда приходит тревога, Христа призываете вы.
Царицу Небесную тоже зовёте на помощь с молитвой к себе.
Галина Полищук (Ярмульская)

Чому плаче рідна мати?
Сльози проливає.
За дітьми своїми тужить,
Горе вана знає.

Страшне горе, коли діти,
Уникають матір.
Страшне горе, коли діти,
Ненавидять старість.

А матуся їх любила,
Крилом обіймала.
Пригортала їх до серця,
Щастя вона мала.

Найрідніші в цьому світі-
Це є наші діти.
Та чомусь вони тепер,
Жорстокими стали.

Соромляться рідну матір,
Що живе убого.
А колись їхня матуся,
Була дуже строга.

Як малими були діти,
Були милі, любі.
Обіймали рідну неньку,
Тримали за руку.

Та чомусь сьогодні діти,
Обняти не можуть.
Сказать слово гарне мамі,
Теж вони не хочуть.

Не соромтеся, ви, діти,
Свою рідну неньку.
Поки б′ється її серце,
Пригорніть стареньку.
Галина Поліщук (Ярмульська)

Как цветёт акация, ты знаешь,
Милый мой, меня ты потеряешь.
Жду тебя я каждый день у клёна,
Клён большой растёт у дома.
Клён ты мой, зелёный, раскудрявый,
Я тебе открою свою тайну.
Видно разлюбил меня мой милый,
Говорил слова любви красиво.
Припев
Расцветала акация, ароматом пьянила всех,
А любовь рядом шла со мной,
Что за чувство в душе огонь.
Не ужели пришла любовь,
Не ужели влюбилась я,
Ой, что будет теперь со мной,
Было мне хорошо с тобой.

Помоги мне, клён мой, раскудрявый,
Справиться с любовью, с моей болью.
Ну зачем он клялся, что влюбился,
Если бы влюбился, то женился.
У любви должно быть два сердечка,
Чтоб любовь горела словно свечка.
Пускай пары все оденут по колечку,
Жизнь плывёт красиво словно речка.

Обниму я клёна раскудрявого,
Буду просить силы у него.
Чтоб забыть любовь коварную,
Как забыть мне друга моего.
Клён ты мой, зелёный, раскудрявый,
Вдруг вернётся мой желанный.
Мы придём вдвоём к тебе на встречу,
Будет море счастья в тихий вечер.
Галина Полищук (Ярмульская)

Нехай українцям всім зірка засяє,
Що зробить щасливих людей трударів.
Моя Україно, моя рідна ненько,
Тебе люблять всюди із різних країн.

Нема в цілім світі такої держави,
Як наша родюча рідненька земля.
Моя мелодійна, ти щира й привітна,
Медоносна й цілюща, Україна моя.

Оспівана любо слов′янським народом,
Оплакана гірко слізьми трударів.
Моя величава могутня держава,
Захисти Русь святую від злих ворогів.

Хай сонце нам сяє і небо синіє,
Нехай Україна розквітне, як цвіт.
Увись хай злітають всі голуби миру,
Добро з теплом ллється й зігріє усіх.

Галина Поліщук (Ярмульська)

Я піду до водограю,
Пісню заспіваю.
Моя пісня так лунає,
В горах оживає.
Ой, ви грайте, музиченьки,
Грайте, вигравайте.
Грай, сопілко, веселенько-
Ти ж моє серденько,
А трембіти також грають,
Народ закликають.
Там гуцули - файні люди,
Весело співають.
Ой, ви гарні мої ріки,
Гарні полонини,
Ой, ви гори високії,
Гарнії потіки.
Лине пісня з полонини,
Сильна, люба й мила.
Це душа співає щира
Й вся моя родина.
Україна калинова,
Дуже славна й щира,
В неї мова солов′їна-
Гарна, мелодійна.
Галина Поліщук (Ярмульська)

Сколько ты мама ночей не доспала,
Тихо качая меня на руках.
Сколько ты мамочка слёз проливала,
Я болела у тебя на глазах.

Ты обнимала меня, целовала,
Ты согревала любовью своей.
Ты защищала меня от несчастья,
Грудью вскормила меня ты своей.

Спасибо тебе, моя мама родная,
За чуткое сердце, за ласки твои.
Ты подарила мне жизнь и свободу,
Я благодарна навеки тебе.

Мама учитель, опора, надежда,
Мама шеф-повар и есть медсестра.
Утречком ранним встаёт на работу,
Много на плечи ложится труда.

Спасибо тебе, моя милая мама,
За руки твои золотые, за труд.
Ты вывела в люди, меня дорогая,
Ты свет и ученье дала мне навек.
Галина Полищук (Ярмульская)

Всё красиво белым снегом замело,
Замело все стёжки, замело дороги.
Пойду к девушке в соседнее село,
Мёрзнут руки, мёрзнут мои ноги.
Припев
Судьба моя, судьба, веди меня сама,
По жизни к моей девушке красивой.
Любовь моя сильна, любовь моя нежна,
А я так далеко от девушки любимой.

Где бы взять мне пару белых лошадей,
Вечерком на санях мчатся с бубенцами.
До моей любимой было бы скорей
Добираться через поле на свидание.
Припев
Судьба моя, судьба, веди меня сама,
По жизни к моей девушке красивой.
Любовь моя сильна, любовь моя нежна,
А я так далеко от девушки любимой.

Всё на свете белым снегом замело,
Месяц ярко светит будто в сказке.
Жизнь прекрасна, жить так хорошо,
И любить, мечтать о девушке прекрасной.
Припев
Судьба моя, судьба, веди меня сама,
По жизни к моей девушке красивой.
Любовь моя сильна, любовь моя нежна,
А я так далеко от девушки любимой.

Не страшны зимой морозы и метель,
Если любишь не страшны невзгоды.
За любовь пойду у воду и огонь,
За любовь свою сверну я горы.
Галина Полищук (Ярмульская)

Как-то ранней весной пел в саду соловей,
И душа расцветала от счастья.
Пой, соловушка, пой, про любовь веселей,
Пусть уйдут от меня все несчастья.
Припев
Ну зачем соловьи так красиво поют?
Зажигают мне сердце и душу.
А любовь так слепа и чиста, и нежна,
Как стрела пронеслась, голову кружит.

Все деревья в саду распустили листву,
Все листочки шумят будто в сказке.
Выйду я к ручейку, чтоб развеять тоску,
Посидеть, помечтать о прекрасном.

Подошла к ручейку и спросила его:
"Что мне делать, как жить мне на свете"?
Полюбила на век, а потом прогнала,
Прогоняла держала за руку.

Неужели опять он ко мне не придет,
Неужели он встретил другую?
Если любишь меня, приходи к ручейку,
Все обиды я в миг позабуду.

Ох, любовь ты моя, не могу без тебя,
До рассвета я ждать тебя буду.
Приходи навсегда, сама встречу любя,
Обнимать, целовать тебя буду.
Галина Полищук (Ярмульская)

Осень рыжая, осень красивая.
Я пришла к тебе в гости у сад.
Я влюбилась и буду счастливая,
Мне так нравится твой листопад.

Листья жёлтые кружатся, кружатся,
Дарят радость в осенние дни.
Осень рыжая, осень красивая,
Здесь с тобою в саду мы одни.

Сад укрытый весь листьями жёлтыми,
Люди ходят и топчут листву.
Повстречала я парня красивого,
Он теперь у меня на виду.

Позолоченной осенью хочется,
Песни петь, танцевать и любить.
От любви никуда мне не спрятаться,
От любви нет лекарств, чтоб забыть.

Закружит меня осень красивая,
Заворожит меня и мой сад.
Моё сердце влюбилось и таяло,
На всю жизнь листопад, листопад.
Галина Полищук (Ярмульская)

Як погляну в сині очі,
Моє серце завмира.
То я плачу, то радію,
То тріпощеться душа.
Від кохання шаленію,
Полечу я до зірок.
Заберу тебе з собою,
Не зроблю без тебе крок.
Сині очі, як озерця,
Покохав на все життя.
Ти відкрила моє серце,
Будь красунечко моя.
Я в полон попав в озерця,
І не думав, не гадав.
Один раз тебе побачив,
І відразу ж покохав.
В сині очі я дивився
І не бачив у них дна.
Щей запала мені в душу
ЇЇ русая коса.
Галина Полщук (Ярмульська)

Заграй мені, скрипалю, заграй,
Щоб душа моя наповнилась натхненням.
Приїхав в Україну - рідний край,
Заграй мені, сопілко, заграй.

А сопілкар гарно грає,
Та невже скрипаль співає?
Сопілкарик щей танцює,
До родини підморгує.

Грай, скрипалю, грай сопілко,
Хай душа співає дзвінко.
Моє серце звеселяє,
Хай мене родина зустрічає.

Як зустрівся з родиною -
Зустрічали з калиною.
Хлібом - сілью з рушниками,
З вишитими сорочками.

Україно моя мила,
Нема в світі, як ти щира.
Уклонюся до землі я,
Поцілую шматок хліба.

Підійшла до мене ненька,
Посивіла, вже й старенька.
Плаче гірко щей голосить,
Обіймає й щиро просить:

"Мій синочку, залишайся,
За кордон не повертайся!
Україна - твоя ненька,
Тут кувала зозуленька.

Тут коріння твоє сину,
Розрослося вже навіки.
В Батьківщину повертайся!
Залишайся назавжди."
Галина Поліщук (Ярмульська)

Мама, любимая мама,
Хочу я тебе рассказать.
Как тяжело мне на сердце,
Хочу тебя нежно обнять.
Мама, моя дорогая,
Живу без тебя - сирота.
В этом приюте нет ласки,
Нет ни любви ни тепла.
Никто не согреет руками,
Обнимет меня за плечо.
Никто не поможет словами,
Как я рыдаю в ночи.
Мама, хорошая мама,
Где же ты есть, отзовись!
Мама, любимая мама,
Ты за меня помолись!
Если ты помнишь родная,
То отзовись, не молчи.
Если ты можешь, родная,
В детский приют приходи.
Я обниму тебя, мама,
Ручками нежно, любя.
Умою слезами своими,
Душу твою навсегда.
Если есть сердце у мамы,
Если есть совесть, душа.
Приходи ко-мне мама навстречу,
Что-бы забрать малыша.
Галина Полищук (Ярмульская)

А в пшеничном поле растут васильки,
Как же там красиво, глаз не отвести.
Я нарву любимой море васильков,
Выложу цветами дружба + любовь.

У моей любимой синие глаза.
Я смотрю в них долго и не вижу дна.
Подарю букетик синий, как глаза,
Милая Наташа я люблю тебя.

Облака плывут в небе надо мной,
Солнце ярко светит лучик золотой.
В душу мне запали синие глаза,
Не могу прожить я без тебя ни дня.

Пусть судьба нам дарит нежность и любовь,
Пусть приходит радость в наш счастливый дом.
Пусть нам счастье льётся мёдом с молоком,
Судьба обвенчает на всю жизнь с тобой.
Галина Полищук (Ярмульская)

Яка вона ніч українська?
Побачити можна в селі,
А зорі на небі так сяють,
Немовби все це уві сні.
Пісні там співають дівчата,
Музиченьки грають гопак,
А місяць грайливо так сяє,
Дівча обіймає козак.
Яка ж це краса пречудова!
Це є мій омріяний шлях.
Дивитись, як падає з неба
Ніжний, рясний зорепад.
І птаха - це мій соловейко,
Підспівує любо мені,
А зорі чарівно та ніжно,
Всміхаються любо мені.
Як сонце сідає низенько,
Збирається молодь в селі,
Як вечір наступить близенько,
Там чути пісні голосні.
Галина Поліщук (Ярмульська)

Чудова Україна й дуже мила,
Щирішої немає на землі.
Сорочку мама доні вишивала,
І говорила їй слова такі:
" Вдягай частіше доню вишиванку,
Традиції свої ти збережи.
Люби всим серцем щиро Україну
Й вона тебе полюбить назавжди"
Приспів
На сорочці гарнії візерунки,
Цеж моєї матінки подарунки.
Маківка до маківки прилягає,
Аж душа радіє та розквітає.
Ягідки калиноньки намалюю,
Всі слова я мамині закарбую.
Закарбую в серці слова навіки,
Пам′ятати буду тебе довіку.

Ти Україно, земле моя рідна,
Оспівана піснями назавжди.
Любов до України моя сильна.
Пошли нам, Боже, миру навіки.
Нехай щасливі діти усі будуть,
Не знають вони горя та війни.
Хай радість окриляє всих у світі,
Всим зичу миру й ласки на землі.
Галина Поліщук (Ярмульська)

У любви два берега бывает,
Только неизведанный в нём путь.
Как судьба распорядиться мы не знаем,
Нужно только верить и любить.

Часто мы ревнуем и не знаем,
Что разлука ходит вокруг нас.
Мы порой любовь свою теряем,
Счастья без любимых нет у нас.

Я на крыльях любви полечу,
Только ты меня позови.
Не печалься, мой сокол, родной,
Жизнь свою тебе подарю.

В душу мне запал озорной,
Синеглазый мой, милый, родной.
Есть защита и причал у любви,
Только берег, любимый, храни.

Сердце сильно бьётся в груди,
Две судьбы связать бы в одну.
Я хочу быть желанной всегда,
И судьбу я об этом прошу.

Я обнимаю на ветру любимого,
Парчовой ниточкой любовь связала я.
Я рада видеть милого, счастливого,
Два берега любви соединили нас.


У любви два берега бывает,
Только неизведанный в нём путь.
Как судьба распорядиться мы не знаем,
Нужно только верить и любить.

Часто мы ревнуем и не знаем,
Что разлука ходит вокруг нас.
Мы порой любовь свою теряем,
Счастья без любимых нет у нас.

Я на крыльях любви полечу,
Только ты меня позови.
Не печалься, мой сокол, родной,
Жизнь свою тебе подарю.

В душу мне запал озорной,
Синеглазый мой, милый, родной.
Есть защита и причал у любви,
Только берег, любимый, храни.

Сердце сильно бьётся в груди,
Две судьбы связать бы в одну.
Я хочу быть желанной всегда,
И судьбу я об этом прошу.

Я обнимаю на ветру любимого,
Парчовой ниточкой любовь связала я.
Я рада видеть милого, счастливого,
Два берега любви соединили нас.
Галина Полищук (Ярмульская)

Журавлі курличуть в синім небі,
Та ключем на північ всі летять.
Десь зів′є гніздечко журавлиха - мати,
Для своїх маленьких журавлят.

Виростають сильні журавлята,
Тай летять далеко від гнізда.
Залишається самотня -журавлиха мати
Щей залишилась одна без журавля.

Та щодня вмивається сльозами,
Полетіти хоче за дітьми.
Та не в силах крилоньки підняти,
Заплакала, та згадала молоді роки.

Журавлиха - мати все чекала,
Щоб обнять крилом своїх синів.
Може заблукали журавлята,
Не знайшли гніздо своїх батьків.

Журавлина пісня в небі лине,
Журавлиний ключ летить увись.
А в гнізді чекає стара мати:
" Де ж ви діти? Хоч один озвись!".

Журавлі курличуть в синім небі,
А роки пливуть ніби вода.
Та сини згадали пізно матір,
Як з′явилася на скронях сивина.

Та чому в синів серця камінні?
Чому діти забувають за батьків?
Ви ж так само будете самотні,
Як колись забули рідних матерів.
Галина Поліщук (Ярмульська)