Стихи на других языках

Avez vous de l'exigence
Avez vous de l’exigence
D′obtenir mon indulgence?
Si j’avais un peu de chance,
J’ raconterais sur l’existence.

Дословный перевод:
Есть ли у вас потребность
Получить от меня снисхождение / прощение/ отпущение грехов?
Если бы мне сопутствовала удача,
Я бы рассказал о проблемах бытия.
 
Андрей Морозов
01.11.2019 20:27
Опрамиё
«Опрамиё» (01.11.2019г.)

Юлайми, корофил юзифф ий
Ош дадашку равини пелёйною оль
Сперафиль тромигу полимий
Ругет палитору посоль

Посоль ругет палисору
Полимий троми сперафоль
Равини ош дадашку пелёйною оль
Корофил, юлайми опрамиё.
 
Ще час
На жаль, ми втрачаємо час...
Ми втрачаємо розум у стінах.
Вони знесилюють нас в пустоті,
І ми вже не люди - руїни.

Ми втрачаємо спокій в роках,
Дедалі міцнішають стіни.
Але ж ми "своїми руками"
Закладаємо у них "цеглини".

Цими "руками" руйнуємо враз
Всі щирі почуття людини.
На жаль, ми втрачаємо час...
І ми вже не люди - руїни.
 
Сумна людина
Я бачу в сутінках людину...
Іде і дивиться вперед...
Неначе йде в страшну долину,
Моторошних дерев серед.

Я бачу в сутінках людину...
Підхожу ближче і кажу "Привіт".
Бідолашний але дивний
Неохоче усміхнувся смутку з під.

"Чому засмучені Такі?"
"Я можу Вам допомогти?"
Але мовчить і далі йде,
Неначе прагне щось знайти...

Він пройшов ще кілька кроків,
Обернувся і тихо прошепотів:
"Я шукаю вже десятки років...
Але не можу знайти що хотів..."

"Я шукаю свою наречену,
Коли ходжу у сутінках знов,
Але ніколи її не було у мене,
Тому я вічно свою шукаю любов..."

Він дивився немов крізь мене,
Очі його переповнені сумом,
Наче в прірву за мить упаде,
Наче вдарить його зараз струмом...

Розвернувся і далі пішов...
Все блукати по темних місцях.
Все шукати омріяну любов,
Щоб забилися разом закохані серця.

Але насправді у мороці не шукають
Таке довгоочікуване і бажане щастя,
Від безвихідності до самотності звикають
І від печалі зникають без вороття...
 
Вечір
На гітарці накидає пару струн
Правда грати він не вміє
Але не в тому суть
Просто те шо він не спить, зараз він жаліє

Та якби і вмів він грати
Була б мелодія сумна
Тому не буде турбувати
І всю темряву стягне до дна

Усі помилки, переживання
Усі незгоди із собою
Усі приховані бажання
І те що сам він самотою

А вечір йшов, і вірш писався
І думка линула як річка
І з думками на одинці він зостався
Отака весела нічка

Ніч йшла, і йшли спогади
Нерозділена любов,і не одна
Думки про вічне,про малі клопоти
І та сама мелодія сумна

І перед сном,коли вже мав лягати
Він кинув погляд на нічне небо
І місяць змусив знову все згадати
І прийшов нарешті сон, його плацебо
 
Сірий
Ти йдеш по вулиці, бачиш перехожих
Вони так один на одного схожі
В них різні ідеї і різні тіла
Проте творити хочуть, однакові діла
Ти чуєш як вони, крокують по місту
І від цих звуків іноді, стає тісно
Ти береш навушники, щоб заглушити
Заглушити світ,в якому тобі жити
І раптом стає

Всеодно
В одну мить
Немає ідеї, немає справ

Всеодно
Стало так давно
Немає мрії немає ідей, життя нема

Крокуєш далі, між перехожими
Вони здаються вже, не такими схожими
Ти чуєш про що, вони мовлять
Чуєш як думки, один одного ловлять
У когось в житті, суцільні проблеми
А у кого на житті, щастя емблема
У кожного свої, переживання
Кожен хоче здійснення бажання
Та попри все
Всеодно
Тобі всеодно
Немаєш цілі, немаєш лиця

Всеодно
Знову сіре кіно
Змініть плівку я не хочу бачити його

Підняв свої очі, високо в небо
Почав розуміти "проблеми пусте"
Побачив там, хмарні алеї
Сонце в очі лише, сліпило тебе
Розкинув все по полицям, невізуально
Повірив що жити щасливо реально
Передивився усі свої упередження
І ось воно, правильне твердження

Не всеодно
Відчув врешті тепло
Життя заграло, новими фарбами

Тепло
Прийшло тепло
Відчув що живу,
відчув що розвіяв марево
 
Julia Julia
12.05.2019 15:12
***
Need your, beautiful blue eyes
Fly with you, to heaven skys
My lips give you a sweet kiss
I miss you very much, my miss...

11.02.19
 
Реквием.(на греч.языке )
Αχ,μάνα,γιατί συνεχίζεις να κλαίς,
Στη μνήμη μας οι σταυρωμένες πατρίδες.
Τριακόσιες πενήντα χιλιάδες ζωές,
Τριακόσιες πενήντα χιλιάδες σελίδες

Φρικτής τραγωδίας της χώρας παλαιάς,
Οι λέξεις-κραυγές με το αίμα γραμμένες!
Θεέ μου,μας βλέπεις,γιατί δε μιλάς?
Στο χείλος γκρεμού ο λαός πονεμένος.

Τριακόσιες πενήντα χιλιάδες φωνές
Ξανά προκαλούν στις καρδιές μας τον πόνο,
Τριακόσιες πενήντα χιλιάδες φορές
Ντυμένος στα μαύρα ο Εύξεινος Πόντος.

Τριακόσιες πενήντα χιλιάδες χαρές
Σβησμένες για πάντα με άσπλαχνο χέρι!
Τριακόσιες πενήντα χιλιάδες φθορές-
Παντού βασιλεύουν φωτιά και μαχαίρι.

Ξανά ζωντανεύουν σαν ήτανε χτες,
Πικρά γεγονότα αυτά δεν ξεχνιούνται.
Της ένδοξης Σάντας ημέρες στυγνές,
Σφαγή στυγερή της ωραίας Σαμσούντας.

Γυναίκες και άνδρες,αθώα παιδιά,
Κρεμάλες,παλούκια,δαρμός,λεηλασίες...
Τριακόσιες πενήντα χιλιάδες κεριά
Θ'ανάψουμε σήμερα στις Εκκλησίες.

Αχ,Μάνα-Πατρίδα,μην κρίνεις σκληρά
Εμάς,τα παιδιά σου τα πάντα θυμούνται-
Πεθαίνουν στη θάλασσα και στην ξηρά
Οι γυιοί υπερήφανοι της Τραπεζούντας.

Τριακόσιες πενήντα χιλιάδες ψυχές,
Επάνω μας ένα ουράνιο τόξο,
Τριακόσιες πενήντα χιλιάδες ευχές-
Ιερή προσμονή ευτυχίας και δόξας.

Σαν άσπρο φεγγάρι στα μαύρα βουνά
Δε σβήνει ποτέ η ωραία ελπίδα.
Του Εύξεινου Πόντου παιδιά ορφανά
Ζητάνε ξανά τη χαμένη Πατρίδα.

Και του παρελθόντος μοιραίες στιγμές
Στο νου εναγώνιο πάντα χτυπάνε-
Τριακόσιες πενήντα χιλιάδες καρδιές,
Τριακόσιες πενήντα χιλιάδες καμπάνες!
Νίκος Τσακιλίδης.
 
Юлия Ситникова
08.01.2019 12:22
Невчасно
Чому невчасно так зустрілись
У кожного своє життя
Вже було, та не зупинились
Зробили крок у небуття.

І не сховатися нікуди,
Ти в кожнім закутку душі,
В моїх думках, у серці, всюди,
Але ж чому такі страшні.

Коли ти поруч – біль нестерпний,
Не поруч – нестерпимий жах.
Безглуздо так, і так даремно
Я в тебе гину на очах.

Лишається не жити, бути,
Чекати на новий кінець,
Бо не зуміли ми почути
Казкову пісню двох сердець
Nature's guests
The heavenly sea is failing on me
White surges are at ground's degree
It's rejoice for nature, the rejoice for you
Grey vessels have landed
So meet these guests at your do
They're like roamers,
But kind and well-mannered
They arrived from far away
They took a treasure from blue deep
The treasure that makes drought's delay
The treasure that makes you live
They let down their rainy gangways
Dame Nature! Smile to us!
I see seven colours:
The red, the orange, the yellow, the green, the blue, the violaceous
The orange road to a new day
Look at the horizon,
It is getting bright
Keep your eyes on
See the darkness considering the light
The sapphire welkin is like a memorial Stella,
Stars are symbols of Ancestors,
The orange shine is like a gentle umbrella
Like it's own child,
The sky keeps the lunar dial
One day was delivered by the Lord,
It's a magical seal
By night is now abroad
So go to your fate,
Go to this road
Eye of the Heaven
The black infinity absorbed my glance,
It hangs over the ground
It has no sense with an immense size,
It keeps a lot of empty spheres
Not fly stone mines
This head of the world hasn't face and ears,
But I can see its' eyes
But pupils have appeared
With gusts and thunder,
It is the welkin observing clear
For the world which is situated under
Soul of a Poet
His eye is the stained glass,

His mind is like an old picture from the past.

Calm and measured he seems as if from off world,

He knows heart of the universe is cold.

Walking earth, but flying very high,

Only he admires the plainness of life,

People go only forward on the being's ground

They are blind, they cannot see around!

They cannot feel the true world's breath,

Climbing on the stairs, till the point of death.

To extend your look

Just check his notebook.
 
The Wanderer's etude of night
Some have the way.
Some have to go.
And some have rest,
If it too long.
They love red May.
They know - they strong.

At street too late -
We all it know.
We lay on grass
And blinking slow.
 
Fuck off
Take your worst days
Fucking away
And stop destroying yourself.
Deseases and crimes,
Bubbles and lights
Mixed and started smell.
What ever you want from our nowadays
My hairs are growing in different ways!
And I'm the best example of yesterday youth,
The greatest example of evening news.
I fucked the sistem
And made the law.
I'm giving you advice:
"Shut up and Fuck off!!!"
the gamily
How to get up and get dressed?
Simply keep yourself a bit stressed
Get busy with your work and family
They will cheer you up, the gamily.
А мы не бачым слёз тваіх
А мы не бачым слёз тваіх
І ў тым, заслуга продкаў
Радзіма, шчасце, для дзяцей сваіх
Здабыла ты, слядамі танкаў .

Згарэлі сотні, нашых вёсак
І з мамамі ...... і з дзецьмі
Пралілося так шмат як слёзак
Тады, усе былі братамі

Украінец і Рускі, Абхазец, Асецін
Сваю Радзіму ахоўвалі
Цяпер, сабе мы кожны, ўсе адзін
Увесь боль, даўно забылi.

І людзі тыя, гора хто нам нёс
Цяпер, свае законы,нам дыктуе
І шмат то нелюдзяў счас ёсць
Яно іх сцяг усю ноч цалуе.
 
***
Я даведаўся, колькi дзён
На зямлi мне пражыць засталося.
Мне падаўся мой лёс праклёнам,
Што хацелася, адбылося.
На каленях цяпер маладзiк,
Што трымацца не здольны прама.
Я чакаю апошнi цягнiк,
Каб укленчыць да Вострай Брамы.
 
V'LEX SashaValyukevich
10.06.2018 22:01
***
Калі ты зноў адзін сядзіш,
І пішаш вершы як раней,
У цемру смутна ты глядзіш,
І не схаваць ужо вачэй,
Бо гэта цемра ўнутры,
Змагацца з ёю цяжка,
Калі бацька для цябе чужы,
Каханая знікае сцежка,
Я пачынаю разумець,
Чаму я выбраў такі лёс,
Ўжо няма чаму гарэць,
Бо ўсё Багам аднёс,
Паверыў я ў іншае жыццё,
Ілжывай постаці няверу,
Не займаюся падлог мыццём,
У моц і гартую , каб перамагчы...
 
V'LEX SashaValyukevich
10.06.2018 22:00
***
Ведаю , што іншым стаў,
Але нічога не зрабіць,
Калі ня трэба, я маўчаў,
Нічога я не змог стварыць,

І тыя вершы, што пісаў,
Пасля мяне не застануцца,
А тыя кнігі , што чытаў,
У шэры колер апрануцца,

Ужо нічога не скажу,
Аб тым, як я змагаўся,
І я нічога не прашу,
Калі адзін застаўся,

Мае вершы - пусты гук,
Які забудуць людзі,
Не ўспомняць нават іх,
І гэта б'е мяне ў грудзі...
© Все авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Копирование запрещено!