Ти почуй мене
через спів твоїх хуртовин,
через безодню води і солі.
Через сотні імен
і моїх забутих провин,
замкнутих в колі моєї долі.

Ти почуй мене
крізь безсоння моїх ночей,
крізь річок, озер прозорість.
Поки все мине,
непомітно в море стече,
ставши рядками нових історій.

Ти почуй мене
у нічній розмові зірок,
через туману вологий смуток.
...Грає полонез,
наче роблю в безодню крок,
п'ю, як вино, ностальгії звуки!