Лист у нiкуди

Привiт, моє сонце. Люблю i чекаю.
Назустріч тобi свої сни посилаю.
Летять вони в небi, мов бiлi лелеки,
В край мрiй i надiї, далеко-далеко...
I падає листя в холоднiї роси,
Розчiсує осiнь цвiт-золото-коси.
Лиш айстри, умитi сльозами туману
В гаю догорають, мов промiнь останнiй...
Вже осiнь минула й мереживом бiлим
Зима-чарiвниця всю землю укрила.
Снiжки i снiжинки, свята й подарунки...
Зимовим сюрпризам немає рахунку.
Та мрiя єдина здiйснитися має,
Бо я в неї вiрю. Бо я так чекаю...
I раптом з-пiд снігу, мов промiнь любовi,
З'явився пiдснiжник. Підняв волошковi
Замисленi очi, i глянув на небо.
Й здалося менi, що лечу я до тебе.
Здалося, о мрiє! я чую твiй голос...
Налився у полi надiєю колос.
Мене ти зустрiнеш, я вiрю, я знаю.
Бувай, моє сонце. Люблю i чекаю.